Дві війни: на Сході та у… кабінетах

«Банда продовжує політику маргіналізації Львова. Зокрема, у мілітарній сфері. За прем'єра Януковича намагалися зруйнувати Академію Сухопутних військ, перевівши частину її в Одесу. Але тоді цілковито знищити львівську АСВ не вдалося. За президента Януковича зруйнували Західне операційне командування зі штабом у Львові.

Нині заступник міністра оборони озвучив у ВРУ плани добивання львівської Академії сухопутних військ. Танковий факультет переведуть під російський кордон – до Харкова. Решту "серйозних" факультетів – до Кам'янця-Подільського. У Львові натомість створять замість АСВ якесь ВНЗ "морально-психологічного" профілю…

Совкова Москва не довіряла "бандерівській" Галичині і чогось серйознішого у Львові не розміщала. Совок у Малоросії-Кучмистані, як бачимо, безсмертний».

Так, не стримуючи емоцій, окреслив один із найбільш резонасних та скандальних наслідків «децентралізації по-новому» наш колега-журналіст Андрій Квятковський на особистій сторінці у Фейсбуці.

А що тема ця зачіпає інтереси не лише Львова, курсантів НАСВ ім. Сагайдачного та нинішніх абітурієнтів, але й підготовки кадрів Сухопутних військ ЗСУ, які нині складають основу оборонців України на Донбасі, де вирішується доля суверенітету й незалежності нашої держави  – в цілому, я вирішив докладніше з’ясувати як передумови та обставини зародження цієї ідеї в надрах Міноборони, так і потенційні наслідки її реалізації.

Але, щоб витлумачити значимість такої потенційної «реформи», спершу звернемося до непростої, часом буремної та заплутаної владно-політичними інтригами історії цієї, поза сумнівом, унікальної для України «кузні кадрів» нашої Армії. 

Від Імператорської школи – до «кузні кадрів» чотирьох континентів

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного — один з провідних навчальних закладів у системі військової освіти Міністерства оборони України, заснований ще 1899 р. як школа кадетів піхоти. Власне 1 жовтня 1899-го  на території нинішньої Академії відкрили Імператорську і королівську школу кадетів у Львові (нім. K. und k. Infanterie Kadettenschule in Lemberg). Цей заклад був єдиним у Галичині і шістнадцятим в усій Австро-Угорщині військовим навчальним закладом. Серед визначних її випускників — полковник Гнат Стефанів та отаман Богуслав Шашкевич, які відіграли важливу роль під час визвольних змагань 1917—1921 років.

Після розпаду Австро-Угорщини і до 1921 року комплекс споруд був покинутим. З 1921 року тут розташовувався Польський кадетський корпус № 1 (пол. Korpus Kadetów Nr.1 — з 1935 року, імені Ю. Пілсудського) перебазований з Кракова.

Прикметно, що після приєднання західноукраїнських земель до УРСР радянська влада розформувала навчальний заклад. З кінця вересня до 14 листопада 1939 року в приміщеннях колишнього кадетського корпусу був розміщений штаб Українського фронту.

Після його розформування тут розмістилося Львівське піхотне училище Червоної армії, яке, втім, вже через рік було переміщене до Острога. Потім тут діяло військово-політичне училище, створене 18 листопада 1939 року в м. Брянську Орловської області. Училище здійснювало підготовку офіцерів-політпрацівників. За роки Німецько-радянської війни училище переміщувалось у російські міста Бобров та Халтурин, а відтак у Харків і випустило за чей час близько 11 тисяч офіцерів. За мужність у роки війни 15 вихованців навчального закладу отримали звання Героя Радянського Союзу.

У 1947 році училище переміщується до Львова і стає Львівським військово-політичним училищем (деякий час носило ім'я М. О. Щорса). Заклад готував офіцерів для служби у редакціях військових ЗМІ і культурно-просвітницьких закладах армії та флоту.

У 1962 році Львівське військово-політичне училище перетворено на вище. 30 квітня 1975 року Указом Президії Верховної ради СРСР Львівське вище військово-політичне училище було нагороджено орденом Червоної Зірки.

Після набуття училищем статусу вищого навчального закладу на спеціальному факультеті з серпня 1971 року навчалися військовослужбовці більш ніж 20 країн чотирьох континентів: Східної Європи, Азії, Африки та Латинської Америки. Зокрема, чинний президент Монголії Цахіагійн Елбегдорж, що двічі поспіль перемагав на президентських виборах, навчався тут за спеціальністю «військова журналістика».

Від першого в Україні війського ВНЗ – до Національної Академії

Зі здобуттям Україною незалежності, створенням власних Збройних Сил розпочинається нова сторінка в історії Львівського військового інституту. Згідно Постанови Кабміну України № 490 від 19.08.1992 року, 8 жовтня 1993 року на базі Львівського вищого військового училища і військових кафедр цивільних вищих навчальних закладів м. Львова було створено вищий військовий навчальний заклад нового типу, який першим в Україні був тісно інтегрований із системою цивільної вищої освіти, зокрема з Національним університетом «Львівська політехніка». Тим самим було започатковано реалізацію основоположного принципу Концепції військової освіти в Україні, закріпленого Постановою Кабміну від 15 грудня 1997 р. № 1410 «Про створення єдиної системи військової освіти», де визначено, що «військова освіта інтегрується у державну систему освіти на засадах єдиної законодавчої та нормативно-правової бази».

У тісній інтеграції з базовим університетом Львівський військовий інститут розпочав з 1993 року готувати офіцерів за п'ятнадцятьма спеціальностями, зокрема такими, як «Бойове застосування механізованих підрозділів», «Бойове застосування аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів» (курсанти цих спеціальностей були переведені до Одеського інституту Сухопутних військ в 1995 році), а також за спеціальностями «Фінансове забезпечення і економіка бойової та господарчої діяльності військ», «Правознавство» тощо.

18 листопада 2000 року за значні успіхи у підготовці кваліфікованих фахівців для українського війська та з нагоди 100-річчя підготовки офіцерських кадрів у Галичині Указом Президента України інституту присвоєно ім'я гетьмана Петра Сагайдачного.

Постановою Кабміну від 26 травня 2005 року № 381 навчальний заклад реорганізовано у Львівський інститут Сухопутних військ і з 1 вересня 2006 року він здійснює підготовку військових фахівців за всіма спеціальностями Сухопутних військ ЗСУ. Як наголошує чинний голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, так ще у 2005 році було вирішено, що єдиний військово-навчальний заклад з підготовки фахівців Сухопутних військ буде у Львові. Тоді «змаг» було виграно в Одеського інституту сухопутних військ. Комісія, яку очолював заступник міністра оборони, відвідала усі військово-навчальні заклади країни, зважила усі переваги і недоліки та запропоновувала рішення. Тоді аналізували усе: й економічну складову (від комунпослуг до стану будівель), польову і полігонну бази, радіус до постійної дислокації військових частин. Досліджували також навчальну спеціалізацію, рівень викладання і міжнародні освітньо- військові зв’язки. Як результат без жодних сумнівів перевагу надали Львову. Тим часом у Харкові утворюють факультет військової підготовки при Політехнічному інститутові.

asv01_0.jpeg

Але  вже 5 вересня 2007-го прем’єр Янукович «почув кожного» і  за результатами «громадського обговорення щодо збереження у південному регіоні України військового навчального закладу Одеського ордена Леніна інституту Сухопутних військ та пропозицій Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної і міської рад, народних депутатів України, громадських організацій» вже опісля початку навчального процесу у вишах вніс зміни до постанови № 381 про відновлення цього ВНЗ – постановою Кабміну № 1104.

Основні аргументи того часу були наступними: над Одесою чиняться «політичні розправи», в яких інститут став «розмінною картою»; патріотів України можна виховати в Одесі, як і у Львові, хоча, перші й розмовляють російською мовою (в інституті виховано: більше 100 героїв СРСР, багато генералів) тощо; інститут дуже старий, з традиціями ще царської та радянської імперій, йому чи то 100, чи то й 140 років (немає єдиного підходу);  одеське студентство не обійдеться без освітніх послуг ОІСВ; місцеві ветерани не «переживуть трагедії» його реформування.

Ще до публікації постанови, 31 серпня, надійшла вказівка «вже й одразу» передислокувати на навчання до Одеси певну частину курсантського складу, відтак починається… «наметовий етап навчань українських офіцерів», бо матеріальна база Одеського інституту не дозволяла забезпечити кращого.

vipuskniki_viyskovoyi_akademiyi_odesi_otrimali_leytenantski_pogoni_foto_minoboroni_0.jpg

Випуск у Військовій академії Одеси

Як нагадує В.Ганущин, тодішній голова Львівської ОДА П. Олійник таки зумів переконати Президента України, і вже 29 вересня 2007-го з’являється Конституційне подання на зупинення дії постанови за № 1104, а своїм указом № 899 Віктор Ющенко зупиняє подальше відновлення військового інституту в Одесі.

Аргументація: «На відміну від Львівського інституту, який здійснює підготовку військових фахівців для Сухопутних військ за всіма спеціальностями, має для цього сучасну навчально-лабораторну та польову бази, що дає змогу проводити навчальні стрільби штатним пострілом з усіх зразків артилерійського та танкового озброєння, набувати досвід у спільних діях під час проведення міжнародних навчань…, відновлений постановою (1104-2007-п) Кабміну Одеський інститут Сухопутних військ, штат та навчально-матеріальну базу якого значно скорочено (в тому числі надлишкове озброєння, військову техніку та підрозділи забезпечення), не може забезпечувати підготовку військових фахівців відповідного рівня. Відтак відновлення Одеського інституту, наявна навчально-матеріальна база якого не дозволяє забезпечити підготовку військових фахівців для виконання сучасних завдань Збройних Сил України, створює загрозу національній безпеці України».

У результаті курсантів повернули до Львова, а зміни до постанови «одеського зразку» скасували. Тим часом у Харкові тихенько животіє військовий факультет при «Політеху».

harkivskiy_politeh_0.jpeg

Так виглядає стройова підготовка у Харківському «Політеху»

З 1 вересня 2009 року (згідно з Постановою Кабміну від 13 травня 2009 року № 467) Львівський ордена Червоної Зірки інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного виведено зі складу Національного університету «Львівська політехніка» і перетворено в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з утворенням в її складі військового коледжу сержантського складу.

Проте у 2013 році, вже при Януковичу-президентові, одесити таки «відрізали» своє і повернули до себе на навчання десантників, розвідників та ще й ракетно-артилерійське озброєння на додачу. Робилося це за таємними наказами і прямими вказівками тодішнього Секретаря РНБО А. Клюєва. Тим часом тодішні міністри Саламатін та Лєбедєв, за словами В.Ганущина,  «спали і мріяли», як би взагалі ліквідувати Національну Академію Сухопутних військ у Львові й поступово повернути все назад до Одеси, а танкістів - до Харкова…

21 вересня 2015 року відповідно до Указу Президента України № 551/2015 Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного надано статус Національної.

Нинішні реалії

Нині Академія у своєму складі має чотири факультети, що готують курсантів-магістрів  7 спеціальностей, курсантів-бакалаврів – 11, «молодших спеціаліст» 10 фахів. Крім цього, у складі Академії працює потужний Науковий центр, що працює за 10 основними напрямками і виконує ряд конкретних завдань Міноборони та розробляє ряд нормативно-правових, нормативно-технічних та інших документів для Командування Сухопутних військ та управлінь Гентштабу ЗСУ, Навчально-науковий центр мовної підготовки, курси підвищення кваліфікації, курси підготовки базового та підвищеного рівня вивчення іноземної мови (англійської).

Значні перспективи розкриваються в сфері розвитку автоматизованих систем управління підрозділами Сухопутних військ. В цій сфері налагоджено співпрацю із вітчизняними виробниками телекомунікаційної апаратури.

До слова, саме Навчально-науковий центр мовної підготовки НАСВ, створений ще у жовтні 2007 року, забезпечує навчально-методичними матеріалами весь особовий склад Сухопутних військ ЗСУ із вивчення іноземних мов та військово-спеціальних навчальних дисциплін з опануванням військової термінології та абревіатур НАТО; здійснює його тестування з визначенням стандартизованих мовних рівнів володіння іноземною мовою за вимогами мовного «стандарту НАТО» СТАНАГ-6001 та сертифікацію рівнів володіння військовослужбовцями іноземною мовою; створює банк автентичних друкованих, аудіо та відеоматеріалів (іноземними мовами) для методичного забезпечення мовних підготовки і тестування особового складу Сухопутних військ. Зокрема, науковці НАСВ розробили навчальний довідник з термінології, скорочень, роботи топографів НАТО; підручник із граматики англійської мови, адаптований для військових навчальних закладів; навчальний посібник з логістичного забезпечення НАТО; програми з вивчення граматики та з контролю знань.

Концепцію безперервної системи освіти військовослужбовця впродовж усього терміну військової служби реалізовано у системі курсової підготовки, створеної в Академії. Саме тут офіцер перед призначенням на вищу посаду вдосконалює знання, уміння та навички в управлінні підрозділом, організації його повсякденної життєдіяльності, вивчає досвід застосування військових формувань у сучасних збройних конфліктах…

Академія і дві війни: на Донбасі та у кабінетах

До слова, через бойові дії, що тривають на Сході країни, у львівському військовому виші вже третій рік поспіль влаштовують дочасні випуски. Війна бо вимагає більшої кількості кваліфікованих кадрів. Скажімо, цьогоріч 25 березня півтори сотні випускників Національної академії сухопутних військ присягли на вірність українському народові. (Для порівняння, днем раніше отримали омріяні лейтенантські погони лише ледь більше 80 випускників Військової академії Одеси).

 

відео:

 

З 2014 року щороку Академія приймає на навчання більше 800 курсантів за такими ключовими спеціальностями як механізовані та танкові війська, ракетні війська та артилерія, підрозділи інженерного забезпечення тощо. Тут викладають 20 докторів і понад 160 кандидатів наук. А вже у 2018 році буде перший бойовий випуск офіцерів: лави офіцерського корпусу поповнять лейтенанти, які у 2014 році були рядовими в зоні АТО.

Утім, попри скорочений термін занять, професійних знань у випускників "сухопутки" не бракує. Сергій Шаптала, легендарний командир 128 гірсько-піхотної бригади, чий син, Олександр, до слова, теж наприкінці березня отримав погони лейтенанта саме у львівській НАСВ, запевняє: «Офіцери молоді приходять підготовленими. Фахові, грамотні. Я вважаю, що підготовка дуже достойна. Вони набувають більше навиків, бо спілкуються з військовослужбовцями і солдатами».

До слова, за героїзм і мужність, виявлені під час російсько-української війни, вже 283 випускники цього навчального закладу нагороджені різними державними відзнаками, у тому числі 8 випускників удостоєні найвищого державного звання – Герой України, з них три – посмертно. 52 випускники Національної академії віддали своє життя за Незалежність України.

Тим часом у надрах Міноборони народжується ідея відновити повноцінний військовий інститут Танкових військ. І вже 23 травня 2017 року колегія МОУ підтримує створення такого інституту, в тому числі… за рахунок переведення зі Львова до Харкова на навчання офіцерів-танкістів (командирів танкових підрозділів). А ще – перевести назад до Кам’янець-Подільського на навчання офіцерів з інженерного забезпечення військ (офіцерів-саперів). І наразі за рамками офіційного рішення колегії залишилася ідея про перевід на навчання до Сум усіх спеціальностей із наземної артилерії.

«Що ж залишиться у Львові? Невеликий набір на артрозвідку, виховну роботу, культурологію, військових диригентів і підготовка офіцерів механізованих підрозділів. Тим часом у Харкові планують навчати щорічно 50 офіцерів-танкістів», - зауважує В. Ганущин.

А 31 травня, під час робочої поїздки Міністр оборони генерал армії України Степан Полторак на Львівщину оглянув навчально-матеріальну базу Міжнародного центру миротворчості та безпеки і безапеляційно заявив: «Сьогодні було прийнято рішення щодо створення на базі Національної академії Сухопутних військ Інституту морально-психологічного забезпечення ЗСУ».

poltorak_0.jpg

Львівська облрада відреагувала миттєво, вже 1 червня ухваливши відповідне звернення до Президента України, прем’єр-міністра України, Міністра оборони України та Секретаря Ради національної безпеки і оборони України

«… Ми, депутати Львівської обласної ради, вважаємо, що в час продовження українсько-російської війни, переведення навіть певної частини підготовки офіцерського корпусу з м. Львова до інших військових навчальних закладів є недопустимим», - йдеться, зокрема, у тексті звернення.

А спроба заступника Міністра оборони України Івана Руснака під час години запитань до уряду у Верховній Раді 9 червня лише підлила оливи у вогонь. Мовляв, колегія МОУ з питань реформування системи військової освіти і підготовки кадрів вирішила «сформувати у Харкові Інститут танкових військ, у Кам’янці-Подільському – факультет для підготовки фахівців інженерного профілю, а у Львові – Інститут морально психологічного забезпечення».

Прокоментувати ситуацію ми попросили Леоніда Полякова, першого заступника міністра оборони України (2005 - 2008 гг.), заступник міністра оборони України (2014):

«Це інерція мислення і повернення в СРСР»

 - Як відомо, це вже не перша спроба «розпорошити» військові виші. Свого часу саме у Вашу бутність першим заступником міністра оборони, було ухвалено рішення, що єдиний військово-навчальний заклад з підготовки фахівців Сухопутних військ буде у Львові…

Але питання в тому, наскільки доцільно зараз, фактично під час війни на сході країни, робити такі «різкі рухи»?

- Вважаю, що з такими рішеннями поспішати не варто, оскільки ми вже й справді «проходили» ці питання.

З іншого боку, це компетенція не тільки і не стільки колегії Міністерства оборони, скільки Кабінету міністрів і Головнокомандувача.

По-третє, його вирішення пов’язане не лише з тим, що, скажімо, традиційно у нас готували десь танкістів, а десь – політруків. Визначальний критерій вибору – де створено кращу навчально-матеріальну базу та умови, за яких майбутні офіцери не були б якоюсь окремою  субстанцією в собі, а були наближені до військ.

Важливим є й питання, скільки коштуватиме така освіта. Те, що у Харкові розміщено виробництво танків, на мою думку, не є ані ключовим, ані навіть основним аргументом. Адже у нас є ще танково-ремонтні заводи, в тому числі й у Львові та Києві, а для майбутніх офіцерів немає особливого значення те, де конструюють й виробляють, а де ремонтують танки – їм достатньо мати їх у своєму розпорядження для освоєння військової техніки. У цьому сенсі наявність у Львові найбільшого не лише в Україні, але й у Східній Європі Міжнародного центру миротворчості та безпеки (Яворівський полігон) та безперечно високий науковий рівень для військової освіти – факт, визнаний ще у 2005 році, коли у Львові й було зосереджено підготовку кадрів для Сухопутних військ.

Наскільки я розумію, виступаючи у Верховній Раді, заступник Міністра оборони Іван Руснак висловлював не власну думку, а колективне рішення колегії Міністерства. Але у мене особисто викликають глибокі сумніви щодо доцільності, як ви правильно зауважили, як у нинішній складній ситуації, так і загалом – знову повертатися до питання, ретельно вивченого та вирішеного ще 12 років тому.

- Але тут, бачте, є нюанс: 31 травня, під час робочої поїздки до Львова з відвідуванням МЦМБ  та НАСВ, і міністр оборони Степан Полторак озвучував перспективу створення на базі Академії Інституту морально-психологічного забезпечення…

- Наголошу ще раз: питання такого рівня не вирішують ані І. Руснак, ані С. Полторак, ні навіть прем’єр-міністр – це компетенція Кабінету міністрів і Президента як Головнокомандувача.

Те що генерал армії Полторак, уродженець Одещини і водночас – почесний громадянин Харкова, бо багато років служив там (упродовж  дванадцяти років, з березня 2002 по 28 лютого 2014 р., очолював тамтешню Академію внутрішніх військ МВС, яка вже 27 травня 2014-го, через півтора місяця після призначення С. Полторака 15 квітня командувачем Нацгвардії, була реорганізована в Академію Національної гвардії України, а ще через тиждень (!) набула статусу Національної. До слова, як пише офіційний сайт Харківської міськради, раніше «завдяки вагомому внеску С. Т. Полторака в досягнення колективу навчального закладу Військовий інститут внутрішніх військ в 2006 році був перетворений в Академію внутрішніх військ МВС України, - Ю.Н. ),  а відтак вважає, що найкраще місце для підготовки офіцерів саме там  – це ще не істина в останній інстанції.

- Але це якраз може бути одним із мотивів такого рішення…

- Ну, я ж не журналіст, щоби аналізувати особисті мотиви… Хоча й не виключаю цього. Принаймні, коли у 2005 році – так само на колегії МОУ – вирішувалося, де саме створювати єдину Академію для Сухопутних військ, то всі відстоювали своє і тягнули ковдру на себе – і Одеса, а артилеристи вважали, що найкраща база - у Сумах. І Харків мав своє аргументи…

А загалом, ми – не настільки багаті, щоби йти шляхом Радянського Союзу, і знову створювати цілу купу окремих ВНЗ. Ми у 2005-му пішли правильним шляхом – концентрації та об’єднання, але потім, при Януковичі – спершу як прем’єрі, а згодом і як президентові – почала знову розосереджувати сили і повертатися до радянського минулого і радянської лінії побудови армії. А вона, на моє переконання – безперспективна: навіть якщо таке рішення і пройде через Кабмін, то все одно згодом доведеться повертатися до нинішнього – оптимального, на мою думку, варіанту.

Зверніть увагу на США, де 80% військових готуються за програмою… офіцерів запасу! На понад мільйонні Сухопутні війська – лише одна академія Сухопутних військ у Вест-Пойнті. Цього ж принципу дотримуються і в підготовці кадрів для Військово-морських сил та ВПС – одна академія на кожний вид військ. Решта ж військових готують у цивільних університетах. Навіщо ж нам створювати якісь іще фрагментарні структури? Ми що, багатші за супердержаву, що нам треба обов’язково мати по Академії і в Одесі, і у Львові, і Харкові, при тім, що у нас є ще й міжвидові: тих самих військових інженерів у Кам’янці-Подільському і раніше готували, перекладачів, юристів фінансистів – у Києві, зв’язківців – у Києві й Полтаві… Нічого іншого у такому підході, як елементи інерції мислення та рудименти радянського виховання, я не бачу.

- Прикрий нюанс, вкотре ідеї про реформування структури військових вишів відбувається у момент, коли оголошено набір і розпочинається вступна кампанія до них, що викликає зрозумілу розгубленість серед молоді, яка вирішила присвятити себе військовій справі…

- На жаль, Міністерство оборони не вперше схиляється до хибних рішень, які б я особисто не підтримав. Навіть якщо абстрагуватись від того, що такі пертурбації й справді негативно впливають на набір. Тут помилка стратегічна: розпилення системи військової підготовки – однозначно не піде на користь. Це крок, якби це коректніше сказати, недоцільний, можливо, навіть шкідливий.

                                          *  *  *

Депутат Львівської міської ради Тарас Чолій також критикує можливе переведення зі Львова до Харкова частини курсантів та викладачів НАСВ: «Замість того, щоб розвивати потужний тил, яким є Львів та Галичина, і концентрувати тут якомога більше оборонного ресурсу, робляться якісь провокативні рішення та заяви… Маю сумніви, що це робота агентів ФСБ в Міноборони, радше певна глупота та недалекоглядність військового керівництва країни, через нерозуміння реальних потреб України у питаннях військової підготовки та оборони».

Натомість народний депутат України Михайло Хміль сподівається, що немає реальної небезпеки розформування НАСВ. «Водночас я категорично проти, якщо таке рішення намагатимуться втілити в життя. Ми відстояли АСВ у часи Януковича, коли її хотіли повністю перенести у Одесу. Тож, якщо необхідно, то ми мобілізуємо сили, аби подібних речей не відбулося сьогодні», - заявив він у коментарі Львівському порталу.

Від автора: Не зайве нагадати, в тім числі й колегії Міноборони, що, згідно Плану заходів з виконання Програми діяльності КМУ та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», у 2015 році було розроблено нову оборонну політику. З-поміж іншого, вона включає в себе як поступовий перехід до стандартів НАТО (STANAG) та забезпечення функціональної оптимізації (скорочення дублюючих і зайвих структур), так і реформування та оптимізацію системи військової освіти з урахуванням кращих практик країн-членів НАТО, в тому числі реформування системи освіти, що надається на кафедрах військової підготовки цивільних вищих навчальних закладів. Яким чином ініціатива колегії Міноборони вписується у ці стратегічні напрямки, зрозуміти важко…

Новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.