Героїню «Гуцулки Ксені» проводжає в останню путь Чикаго

8 June, 2017 - 19:19

5 червня ц.р. у Чикаго померла уродженка знаного сріблястими водоспадами гуцульського села Шешори (Івано-Франківської області)  Ксенія Бурачинська-Данилишин — відома, передовсім тим, що стала головною героїнею першої україномовної пісні-танго, знаменитої «Гуцулки Ксені», написаної її дядьком Романом Савицьким.

ksenya01_0.jpg

Цю легендарну українську пісню, що вже понад 80 років не втрачає популярності, давно вважають народною. Її співають коханим й зарученим, на весіллях й уродинах. Та мало хто й досі знає, що оспівують у ній не вигадану Ксеню або ж збірний дівочий образ, а цілком реальну дівчинку, родом із Шешор. Її ім’я – Ксенія Бурачинська-Данилишин, пише чиказьке видання Ukrainian People.

Автором ж пісні є вчитель з села Семигинів Стрийського району (а не «села Семиголів Сокільського району», як помилково, услід за діаспорними першоджерелами, твердять чимало українських видань, зокрема й більшість поважних інтернет-видань Львова, - Ю.Н.)  на Львівщині Роман Савицький.

roman_savickiy.jpg

Свого часу, після відвідин рідного села вже у незалежній Україні в 1994 році, нині найвідоміша у світі гуцулка й розповіла, як було створено безсмертний хіт та чому вона разом із родиною опинилася за океаном, виданню Ukrainian Chicago.

Вона побувала в гостях у родини Миколи Братівника, з яким влітку, будучи ще дітьми, часто гралися. Тут вона і розповіла, як саме народилася "Гуцулка Ксеня".

«Гуцулка Ксеня» була ще підлітком

Отже, дата народження пісні – 1932 рік. У ті роки Станіслав (з 1962 р. – Івано-Франківськ) був значним центром української музичної культури.

Свою літню відпустку Савицький проводив, як правило, у домі двоюрідної сестри Ірини Бурачинської, яка жила в селі Шешори на Косівщині. А Ірина мала вродливу доньку Ксеню, яка дуже любила свого дядька Романа.

ksenya02_0.jpg

На одному з вечорів, коли молодь забавлялася під час вакацій, 10-річну (за іншими джерелами, 13-річну) племінницю Савицького обрали "королевою" вечора. Ксеня була дуже веселою і дотепною, кожному давала якісь доручення, а до свого дядька звернулася з проханням написати «таку пісню, щоб уся Гуцульщина її співала!» Незабаром така пісня була написана, а музику на прекрасні слова згодом написав І. Недільський.

ksenya03_1.jpg

Чарівна природа села, шум порогів гірської ріки впродовж багатьох десятиліть привертають увагу приїжджих, зачаровують і надихають на творчість тих, чиїх сердець торкається нерукотворна краса. Хто побував у Шешорах, знає про їхню чарівність. А найкращою і напопулярнішою піснею, що народилася тут, а відомою стала далеко за межами і Карпат, й України загалом, є «Гуцулка Ксеня». 

sheshori_0.jpg

Створена спонтанно пісня одразу ж полюбилась. Газети одна за одною публікували фото із тією самою дівчинкою з «Гуцулки Ксені» та описували її вроду. Видавалося, про неї знали всі.

Сама ж Ксеня зізнавалася, що від раптової популярності була не в захваті. Її впізнавали зовсім чужі люди, навіть коли просто дізнавались її ім’я – в той час воно було не надто поширеним. «Мені це не подобалось, я не хотіла, щоб на мене звертали увагу», – розповідала вона вже на схилі літ, 23 роки тому…

Своєю чергою, В. Селезінка, який провів дослідницьку роботу творчості Р. Савицького, пише: "Р. Савиць­кий зростав як співак і композитор. У Станіславі з охотою співали його пісні "Замріяний студент", "Гарна Олена", "Мрія", "Ах, люба мамо". Найщасливіша доля судилася "Червоним макам", що були написані в тому ж селі Шешори через три роки після "Гуцулки Ксені".

 І знову випадок, про який сам композитор розповідав так: одного разу в Надвірній дали йому під час концерту букет червоних маків. Співак тут же подарував ті квіти хористці Галі, в яку був закоханий. З очей дівчини скотилася сльоза. Зовсім незабаром вона вийшла заміж за іншого. І тільки тоді Роман дізнався, що є повір’я: маки дарують тоді, коли розлюблять. Нині ж цю історію, як і раніше саму "Гуцулки Ксені" приписують іншому авторові…

Як гуцулка стала мешканкою Чикаго

Із початком війни Ксениній родині довелось утікати, бо її старшого брата хотіли арештувати. Деталі втечі Ксеня пригадувала з труднощами, адже минуло понад 70 років. Казала, що у них була велика хата посеред мальовничих гір, поруч – річка. Та усе довелось залишити, втікаючи спершу до Словаччини, а згодом до Німеччини. В останній затримались надовше – Ксеня навіть вступила в університет у Мюнхені, але перебиватись без роботи було непросто: «Німці не були злі до нас, але не було праці, – згадує Ксеня. – Згодом американці покликали мого чоловіка до себе, він був ветеринаром, а вони потребували доброго харчу для армії».

До США вирушили кораблем. Ксеня з мамою дуже складно пережили подорож, усю дорогу практично не піднімались з ліжка. Врешті прибули до Нью-Йорка, а уже звідти перебрались до Чикаго.

Перші роки в еміграції минали у скруті. Будучи новітніми переселенцями, англійську знали погано. Щоб придбати власний дім, довелося довго і важко працювати. Незважаючи на усі складнощі, своїх дітей вирішили виховувати в українських традиціях, навчали їх рідної мови. «Після років життя у діаспорі вони досі розмовляють правильно», – пишалася Ксеня і скромно додавала: мала звичайне життя, як у всіх інших людей.

Після виїзду з України на рідній Гуцульщині побувала двічі. По приїзді односельчани гостю впізнали одразу – знали ж бо її від маленької. Хвалились неушкодженими церковними дзвонами, які ще до війни купив батько Ксені, а пізніше їх довелось сховати від комуністів. Щоб допомогти поратись на могилі батька та діда, ціле село зібралось…

Згадує і неприємні моменти: що авторство присвяченої Ксені пісні приписував собі інший чоловік. «Мені навіть листи у США присилали, щоб я відмовилась від своїх слів про дядькову пісню. Але я цього не зробила».

Ксеня Бурачинська-Данилишин не сперечалась через авторство, яке, за однією з версій, належить композитору Ярославу Барничу. Просто тому, що вважала марним зайвий раз доводити, що вона – «та сама Ксеня». Та й хіт, який зробив її ім’я відомим на увесь світ, давно зажив власним життям.

Зрада чи трагедія?

До слова, дискусії, хто ж насправді є автором слів і музики першої україномовної пісні-танго, тривають вже майже 80 років.  До прикладу, дослідниця з Івано-Франківська Ірена Ільків нещодавно вкотре загострила питання: то хто ж вважається справжнім автором  слів «Гуцулки Ксені» – Ярослав Барнич чи Роман Савицький? 

Перший із них – український композитор, диригент і педагог стверджував, що написав текст і мелодію в 1938 р. на честь Ксені Клиновської із села Небилова, що біля Перегінська Рожнятівського р-ну сучасної Івано-Франківської обл.(на межі Бойківщини й Гуцульщини). Вона вчилась у композитора в Станиславові і надихнула його на створення пісенного шедевру, що часто буває в творчості видатних митців. Утім, той факт, що у цьому ж році він створив і однойменну оперету, дозволяє припустити, що в опереті він використав написану ще 1932-го року Романом Савицьким, яку щиро вважав народною. Мовляв, Ярослав Барнич, свого часу був січовим стрільцем, а в період гітлерівської окупації – диригентом Львівської опери, тож перед приходом «других совєтів» емігрував спочатку в Західну Німеччину, а в 1949 р. – до США. Зрозуміло, твердить дослідниця, що такий діяч для радянської пропаганди був невигідним, тому тема авторства «приписувалася» іншій особі.

До слова, перша платівка з «Гуцулкою Ксенею» з’явилася 1945 року, записана… Ансамблем пісні й танцю Першого Українського фронту під керуванням заслуженої артистки України Лідії Чернишової (в Чехословаччині на невеликій фірмі «Єста»).

На етикетці платівки, яка збереглася і в київських колекціонерів, вказано, що це — народна пісня… Закарпаття, - зауважували у 2001 році дослідники із Києва Володимир Полонський та Леонід Шемета.

Не зайве зауважити, що оригінальний текст Романа Савицького був трагічнішим за звиклий нині текст пісні, бо йшлося у ній не про зраду, а про нещасний випадок та втрату коханої, що загинула, поспішаючи на побачення:

Сонні гори нічка вкрила
Полонину всю залила
Ніжно череду пестила
Молодий вівчар не спав

Він у ранішній хвилині
Ксеню стрів на полонині
І одній в гірській країні
На трембіті тужно грав

—Приспів—
Гуцулко Ксеню
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль

Душа страждає
Звук трембіти лунає
Та що серце кохає
Бо гаряче мов жар

В кожну ніченьку пестливу
Він дививсь у млу зрадливу
Бачив постать срібно сиву
В ній гуцулку пізнавав

Тихо спершись на соснині
В очі він дививсь невинні
І слова ці безупинні
Про кохання присягав

<Приспів>

Покохав дівчину скрито
І пройшло гаряче літо
Буря йшла несамовито
В ліс вівчар отару гнав

Черемоша били хвилі
Бігла Ксеня у безсиллі
На стрімкому впала шпилі
Сумно вітер завивав

<Приспів>

—4—
Череду лишав щоночі
Та шукав сліди дівочі
Як знайшов закриті очі
Їх востаннє цілував

Важко спершись на соснині
З болем серця грав дівчині,
Щоб і гори чули сині
Як гуцулку він кохав

<Приспів>

У популярній ж нині версії гуцул таки зрадив кохану:

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.

1955 року пісню записали на платівку й учасниці відомого тріо бандуристок Ніна Павленко, Валентина Третьякова й Тамара Поліщук. І знову на етикетці платівки було вказано, що це — українська народна пісня.

Після того, як «Гуцулку Ксеню» виконало це тріо бандуристок, її почали співати різні виконавці, вона з’явилася в нотних виданнях і пісенних збірниках. Іноді їхні упорядники вказували автора слів і музики — Романа Савицького…

 

 

Р.S. Рідних, близьких та знайомих запрошують попрощатися з нею у п'ятницю, 9 червня, з 5 до 7-ї години вечора у похоронному будинку Cumberland Chapels (8300 W. Lawrence Ave., Norridge, IL).

Панахида ж відбудеться у церкві УГКЦ Св. Йосифа Обручника (St. Joseph the Betrothed

5000 North Cumberland Ave.
Chicago, IL, 60656
(773) 625-4805 Phone
(773) 887-5000 Fax
[email protected])

у суботу, 10 червня, о 10:15 ранку,

а поховання - об 11:15 ранку на українському цвинтарі громади St. Nicholas Ukrainian Cemetery.

Юрій Никорак

 Фото з родинного архіву К. Бурачинської-Данилишин

 

Новини

Орфографічна помилка в тексті:

Надіслати повідомлення про помилку автору?
Ваш браузер залишиться на тій же сторінці.